ФАРМАКОГНОЗІЯ (pharmakon — ліки, отрута + gnosis — знання, вивчення) — наука, що всебічно вивчає ЛР, лікарську сировину рослинного і тваринного походження, а також продукти їх переробки. Термін уперше був використаний узбецьким ученим Абу Райхан Беруні (973–1048) у праці «Фармакогнозія».
Сучасна Ф. — це спеціалізована прикладна наука, що розглядає біологічні, біохімічні та лікарські властивості рослин, природної сировини і продуктів з неї. Предметом вивчення фармакогнозії є ЛР, рідше — об’єкти тваринного походження як джерела лікарської сировини. Ф. вирішує такі завдання: 1. Вивчення хімічного складу ЛР, шляхів біосинтезу та динаміки утворення БАР, накопичення їх в органах і тканинах у процесі онтогенезу рослин і під впливом екологічних факторів; пошук оптимальних умов збирання, сушіння і зберігання ЛРС. Стандартизація ЛРС: розроблення нових проектів та перероблення існуючої АНД, удосконалення методів ідентифікації, визначення чистоти і доброякісності сировини. 3. Лікарське ресурсознавство: вивчення географічного поширення ЛР, виявлення заростей, облік запасів дикорослих ЛР, картування їх і визначення можливих обсягів заготівлі. Розроблення й здійснення заходів щодо відновлення природних ресурсів найцінніших видів. 4. Лікарське рослинництво: виявлення, акліматизація та інтродукція ЛР, їх культивування, селекція високопродуктивних сортів. 5. Біотехнологія рослин: виділення БАР з ізольованих клітин і тканин рослин.
Розвиток сучасної Ф. — величезний труд цілих колективів наукових працівників навчальних та науково-дослідних інститутів. Вагомий внесок у розвиток Ф. зробили професори А.С. Гінзберг, Д.М. Щербачов, А.Я. Томінгас, Г.П. Яковлєв. Важлива роль належить професору А.Ф. Гаммерман, яка понад 30 років була завідувачем кафедри фармакогнозії у Ленінградському хіміко-фармацевтичному інституті (нині Санкт-Петербурзька хіміко-фармацевтична академія). Вона створила класичний курс діагностики ЛРС, ввела у навчальну програму товарознавчий і фітохімічний аналіз. Підручник «Фармакогнозия», написаний А.Ф. Гаммерман, було перевидно 6 раз. Її учнями є М.Д. Шупінська, М.О. Кузнєцова (автори декількох видань підручника з Ф. для фармацевтичних училищ), М.М. Молодіжников (відомий учений з акліматизації та інтродукції зарубіжних ЛР), колишні завідувачі кафедр Ф. деяких фармацевтичних ВНЗ: професор К.Ф. Блінова (Санкт-Петербурзька хіміко-фармацевтична академія), доцент З.Ф. Сюзєва (Пермська фармацевтична академія), доцент Л.І. Ериставі (Тбіліський медичний інститут), професор Д.О. Муравйова (П’ятигорська державна фармацевтична академія), яка є автором багатьох підручників з Ф. для вітчизняних та зарубіжних студентів. Українська фармакогностична школа представлена ДНЦЛЗ, НФаУ, кафедрами фармакогнозії Запорізького та Львівського медичних університетів, кафедрою фармацевтичної хімії та фармакогнозії НМАПО ім. П.Л. Шупика.
Значний внесок в удосконалення викладання Ф. та її розвиток в Україні зробили такі вчені: Ю.Г. Борисюк, М.І. Борисов, Д.Г. Колесніков, В.М. Шелудько, К.Є. Корещук, Т.Д. Вільчинський, Л.Я. Ладна, Т.В. Зінченко, Н.П. Максютіна. Під керівництвом професора Д.Г. Колеснікова проведено фундаментальне дослідження флори України з метою виявлення джерел рослинної сировини для виробництва фітопрепаратів, розроблені технології виділення БАР, вивчені їх властивості (створено близько 90 фітопрепаратів). Розроблені методи напівсинтезу серцевих глікозидів (В.Т. Чорнобай, І.Х. Макаревич, М.Ф. Комісаренко). Досліджена залежність біологічної активності від будови α- і γ-піронів, кардіостероїдів, фенолокислот та інших сполук (О.П. Прокопенко, В.І. Литвиненко, М.Ф. Комісаренко, Я.І. Хаджай, Г.В. Оболєнцева, П.І. Безрук). Уперше використано методи хемосистематики з теоретичною і практичною метою. Розроблено і впроваджено у виробництво технологію екстрагування ЛРС скрапленими газами (О.П. Прокопенко, П.П. Вєтров, В.М. Мішев), технологію одержання фітоферментних препаратів (В.Т. Чорнобай, П.І. Кабачний, С.І. Діхтярьов), адсорбційні методи отримання морфіну та інших алкалоїдів з рослинної сировини.
Фармакогностична наукова школа НФаУ має багаторічні традиції й напрямки досліджень, розпочаті професором М.А. Валяшком і продовжені з 1939 р. доцентом Ю.Г. Борисюком та його послідовниками. Об’єктом досліджень науковців кафедри фармакогнозії спочатку були етерні та жирні олії представників флори України, а також морфолого-анатомічний аналіз ЛРС. З 1966 р. під керівництвом доцента М.І. Борисова розпочато вивчення фенольних сполук та обґрунтування доцільності комплексної переробки ЛРС. З 1985 р. колектив кафедри, яку очолює професор В.М. Ковальов, проводить пошук нових БАР у рослинах, які застосовуються в нар. медицині, ЛР і сільськогосподарських рослинах, відходах їх виробництва, синтезом аналогів та модифікацією природних флавоноїдів, антрахінонів, кардіостероїдів, похідних аміноцукрів, стандартизацією ЛРС і препаратів, хемотаксономічним та хеморесурсознавчим вивченням флори України та СНД з метою визначення перспективних джерел БАР, пошуком рослинних БАР, інгібуючих та активуючих різні ферменти людини, дослідженням сполук жовчі тварин та птахів. Закладено колекційний розсадник фармакопейних рослин. Створено препарати Гліфазин, Оксаглюкамін, Флаванобол, Люцерин, Ононін-стандарт, Піфламін, Хлорофіліпт (таблетки, спрей), Корглікон (таблетки), Строфантин (таблетки) та ін. Колективом кафедри (В.М. Ковальовим, О.І. Павлієм, Т.І. Ісаковою та ін.) видано перший український підручник «Фармакогнозія з основами біохімії рослин» (2000, 2004), навчальні посібники: «Практикум по фармакогнозии» (2003), «Лікарська рослинна сировина та фітопрепарати» (2001, 2003), «Фармакогнозия» (2007).
У розвитку наукових досліджень значну роль відіграє кафедра фармакогнозії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. Професор Т.Ф. Вільчинський створив унікальну колекцію ЛР та ЛРС різних кліматичних зон. Наукові дослідження кафедри проводяться у двох напрямках: ресурсознавчі та фітохімічні. Під керівництвом професора Л.Я. Ладної-Роговської, доцента Р.Є. Дармограя працівники кафедри вивчають флору західних областей України з метою створення ЛП. Співробітники кафедри фармакогнозії з курсом ботаніки (завідувач кафедри професор В.С. Доля) фармацевтичного факультету Запорізького державного медичного університету протягом багатьох років систематично проводять фітохімічні дослідження БАР рослин родів шавлія, чебрець, чорнобривці, наперстянка, деревій, м’ята, валеріана. З метою раціонального використання флори України вивчаються рослинні ресурси Запорізької обл. Запропоновано метод експрес-контролю ЛРС на вміст нітратів. У промислове виробництво на підприємствах Запоріжжя впроваджуються профілактичні та захисні мазі з ЛРС.
Співробітники фармацевтичних кафедр НМАПО ім. П.Л. Шупика плідно працюють над створенням нових ЛП, розробленням їх технології та контролю якості. Під керівництвом професора Н.П. Максютіної проводиться розроблення нових лікарських та лікувально-профілактичних препаратів на основі поліфенолів і полісахаридів та їх фармацевтичний аналіз. Фармакогностичні дослідження очолюють професори О.М. Гриценко і Н.О. Ветютнева. Без втрати кращих здобутків Ф. багатьох століть переробляються навчальні програми (відповідно до кредитно-модульної системи) з урахуванням змін у викладанні Ф., які відбуваються в європейських і американських університетах: розширюється спектр об’єктів Ф., водяться нові елективні курси (розроблення нових фітопрепаратів, рослинних біополімерів, інгібіторів ензимів серед БАР, морська Ф., БАР грибів, нові джерела антибіотиків, етнофармакогнозія, астрофітотерапія, методи виділення БАР, модифікація природних сполук на основі часткового синтезу, хемотаксономія і хемосистематика ЛР, аналітичні методи аналізу у Ф.); відбувається міждисциплінарна інтеграція з органічною, аналітичною, біологічною хімією, хімією природних сполук, молекулярною біологією, фармакологією тощо. Ф. продовжує свій розвиток, і спільними зусиллями науковців фармацевтичної галузі вирішує свої завдання заради великої мети — збереження здоров’я людини.
Harborne B, Baster M (Ed.) Phytochemical Dictionary. — Taylor–Francis, Bristol, 1993; Kohlmunzer S. Farmakognozja. Podrecznik dla studentow farmacji. Wydanie V unowoczesnione. — Warszawa: Wydawnictwo Lekarskie PZWL, 1998; Pharmacopea Helvetica: In 3 Bd. — 6 ed. — Bern, s.n., 1976; Steinegger E., Hänsel R. Pharmakognosie und Phytopharmazie. — Springer Verl., Berlin, 1988; Trease G.E., Evans W.C. Pharmacognosia. XIII ed. Interamericana. — Mc Graw–Hill, Madrid, 1989.– London; Philadelphia; Toronto; Sydney; Tokyo; WB Saunders, 1996; Trease G.E., Evans W.C. Pharmacognosy. — London; Philadelphia; Toronto; Sydney; Tokyo; WB Saunders, 1996; R. Hänsel, O. Sticher. Pharmakognosie — Phytopharmazie. — 8 Auflage. — Springer Medizin Verlag Heidelberg, 2007; Tyler V.E., Brady L.R., Robbers J.E. Pharmacognosy, 8–th ed. — Leo and Fabiger, Philadelphia, 1981; British Herbal Pharmacopoeia. — London, British Herbal Medicine Association, 1996.